Содержание
-
Котляревський Іван Петрович
Хтоживечесноігодується трудами своїми, тому і кусок черствого хлібасмачніший од м'якої булки, неправдою нажитої.
-
Іван Петрович Котляревський
Іван Петрович Котляревськийнародився 9 вересня (29 серпня за старим стилем) 1769 року в родинідрібного дворянина, що служив канцеляристом у Полтавськомумагістраті. Тут, у Полтаві, середмальовничоїприроди над Ворсклою, в обстановці, дужеблизькій до сільської, і минули дитячі та шкільні роки Котляревського. Полтава в тічасиспочаткубула «полковим» містом, а потім (з 1796 p.) стала повітовим центром малоросійськоїгубернії. Лишез 1802 року, коли булоутвореноПолтавськугубернію, містопочинаєзростатиівпорядковуватися.
-
Музей-садиба у Полтаві, де народивсяІ.П.КотляревськийПам'ятний знак білясадиби І. П. Котляревського На каменівикарбовано: «З цієїсадиби на весь світпролунав голос першогокласикановоїукраїнськоїлітературиІвана Петровича Котляревського /1769-1838/»
-
Освіта Івана
Певнихвідомостей про початковуосвітуКотляревськогонемає. Гадають, щопершізнанняхлопецьмігдістати у парафіяльнійшколі, яка існувала в ПолтавіщезXVII століттяі в якій за тодішнімизвичаямидітейнавчавдяк. Згодом, у 1780 – 1789 роках, Котляревськийвчиться у Полтавськійдуховнійсемінарії. 1789 року Котляревськийзалишаєсемінарію, не закінчившиїїповного курсу; напевно, життєрадісного, жвавого юнака ніяк не приваблювала духовна кар’єра. Спочаткувін служив чиновником у різнихполтавськихканцеляріях, пізнішебувдомашнім учителем у поміщицьких родинах на Полтавщині. Полтавськийдуховнийсемінарій
-
1789 року Котляревськийзалишаєсемінарію, не закінчившиїїповного курсу; напевно, життєрадісного, жвавого юнака ніяк не приваблювала духовна кар’єра. Спочаткувін служив чиновником у різнихполтавськихканцеляріях, пізнішебувдомашнім учителем у поміщицьких родинах на Полтавщині.
-
Енеїда
Слідзауважити, що на початку XIX ст. Котляревський уже був широко відомий як письменник, як автор поеми «Енеїда», перші три частиниякоїз’явилисядвомавиданнями (1798 – 1808 pp.) навіть без йоговідомаізгоди. І хочКотляревськийбувнезадоволенийцимидіямивидавця — конотопськогопоміщика Максима Парпури, що проживав тоді у Петербурзі (про цесвідчатьівисловлювання автора в передмові до виданняпоеми 1809 pоку, підготованоговже ним самим, ізгадки про «якусь особу мацапуру» в доданійстрофітретьоїчастинитвору), протеініціативаПарпури у виданні «Енеїди» заслуговуєлишесхвалення. Крім того, поема поширюваласяі в численнихрукописних списках.
-
Служба в Петербурзі
Пішовши у відставкуі не влаштувавшись на службу в Петербурзі, Котляревський через деякий час оселяється у Полтавіізаймає в 1810 році посаду наглядача в Будинку для вихованнябідних дворян. Коли почаласяВітчизнянавійна 1812 року, Котляревському як офіцеровібулодорученосформувати 5-й козачий полк. Правда, йому не довелосябратибезпосередньоїучасті в боях. І післярозгромунаполеонівськоїарміїКотляревському не раз давалисявідповідальнідорученнявоєнного характеру: вінвиїжджавз депешами у ставку російськоїармії, щомістилася в Дрездені, двічіїздив у Петербург (1813 р.) та в Кременчук (1818 p.).
-
Театральна діяльність
Повернувшись знову до Полтави, Котляревськийіз запалом віддаєтьсятеатральнійдіяльності. Вінбере участь у влаштуваннілюбительськихвистав, виконуючи ряд комічних ролей в популярнихтодіп’єсахКняжніна. У 1816 pоційогобулопризначено директором Полтавського театру. Зрозумівши, якийвеличезний талант у актора-кріпакаЩепкіна, щовиступавускладігастролюючої в Полтавітрупи Штейна, вінблизько сходиться з ним, допомагаєвикупитиакторазкріпацтва. В цей час Котляревськийпишеп’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», якійбулизуспіхомпоставлені в 1819 pоці. Спільна театральна діяльністьКотляревськогоіЩепкінапротягомчотирьохроків (1818 – 1821 рр.) даєвідчутнірезультати: Полтавський театр стаєпровідним на Україні, про нього шириться добра слава.
-
І.П.Котляревський. “Наталка Полтавка”- перша п’єсарозмовноюукраїнськоїмовою
-
ВзагаліКотляревський у ці роки бувглибокообізнанийзкультурно-мистецькимжиттямкраїни, підтримувавтіснізв’язкиз рядом письменників, журналістів, науковців. Віндуже добре знав пам’яткистаровини, прекрасно розбирався в українськомуфольклорі та етнографії. Котляревськийбагатодопомагаввченим-історикаміетнографам — Б. Бантишу-Каменському, авторовікількатомної «Истории Малой России», I. Срезневському, В. Пассекові. У 1821 роційогобулообранопочесним членом «Вільноготовариствалюбителівросійськоїсловесності».
-
Останні роки життя
В останні роки життяКотляревськиймайже не виїжджаєзПолтави. У 1827 роційомудовелосязайнятищей посаду попечителя «богоугодного заведения» (так називалисятоділікувальнізаклади, притулкиібогадільні). У 1835 році через хворобу Котляревськийзалишає службу ійде у відставку. Останні роки життявінзовсім мало виходивз дому, алейогобезперервновідвідувалидрузійзнайомі. Незадовго перед смертювінвідпустив на волю двісім’їсвоїхкріпаківіроздав родичам та знайомим усе своємайно. Помер Котляревський 29 жовтня 1838 року. На похорон зійшлосянаселеннявсьогоміста, виявляючи свою глибокушану великому письменниковііпростій, щирій, гуманнійлюдині. Згодом на йогомогилібулоспорудженопам’ятник у виглядіневисокої колони ізпозолоченимхрестиком, щоспиралася на чотиригранний постамент, де на міднійдошцібулозробленонапис: «Майор И.П. Котляревский, сочинитель «Энеиды на малорусском наречии».
-
Могила І.П.Котляревському у Полтаві
-
ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ Ювілейна монета НБУ номіналом 100 гривеньприсвячена 200-річчю першоговидання «Енеїди» Ювілейна монета НБУ номіналом 100 гривеньприсвячена 200-річчю першоговидання «Енеїди» Ювілейна монета НБУ номіналом 100 гривеньприсвячена 200-річчю першоговидання «Енеїди» Ювілейна монета НБУ номіналом 100 гривень, присвячена 200-річчю першоговиданняпоеми “Енеїда”. Ювілейна марка, присвячена 200-річчю першоговиданняпоеми “Енеїда”. У 1990 р. встановленопремію в галузідраматургіїі театрального мистецтваімені І. П. Котляревського.
Нет комментариев для данной презентации
Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.